Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької

Відгуків (1)
Вулиця Лесі Українки, 1
+38 (032) 235-67-62 (Адміністрація)
+38 (032) 235-47-51 (Приймальня)
+38 (032) 243-24-26 (Прес-служба)
+38 (096) 132-85-75 (Прес-служба)
ДеньГодини роботиПерерва
ПнВихідний
Вт,Ср,Чт,Пт,Сб,Нд11:00 - 18:0014:00 - 15:00
Проспект Свободи, 26
(Камерна сцена)
ДеньГодини роботиПерерва
ПнВихідний
Вт,Ср,Чт,Пт,Сб,Нд11:00 - 18:0014:00 - 15:00

Інформація

Створення, публічне виконання та показ театральних вистав, інших творів театрального мистецтва на власній сцені, гастролях. Організація мистецьких фестивалів, конкурсів, оглядів.

Події

Вистава "Одруження"
Неймовірна подія у 2-х діяхПереклад з російської Олени ПчілкиТривалість 2 год. Режисер-постановник — Алла Бабенко народна артистка УкраїниХудожник-постановник — Людмила Боярська заслужений діяч мистецтв УкраїниПомічник режисера — Михайло Рудко Дійові особи та виконавці:Агафія Тихонівна - Любов Боровська народна артистка України, Альбіна Сотникова заслужена артистка України Орина Пантелеймонівна - Олександра Гуменецька народна артистка України, Галина Давидова заслужена артистка України Текля Іванівна - Олександра Бонковська народна артистка України, Ірина Швайківська заслужена артистка України Подкольосін - Андрій Сніцарчук заслужений артист України Кочкарьов - Ярослав Кіргач заслужений артист України Яєшня - Ярослав Мука народний артист України Онучкін - Олександр Кузьменко народний артист України Жевакін - Орест Гарда народний артист України, Богдан Козак народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Дуня - Христина Гриценко, Христина Гузиль Степан - Роман Біль Вона мріє про весілля…Він боїться одружитися…Інтригуюча, провкативна, весела та трішки сатирична історія про те, як у дивному світі, де панують гроші та сухий розрахунок, кохання знаходить Його та Її. Одруження, актуальнішої теми годі вигадати і доказом слугує вистава театру ім. М. Заньковецької "Одруження" за М. Гоголем. Адже історія, яку написав великий літератор є основною темою життя кожної людини, чи то чоловіка, чи то жінки. До уваги глядача пропонуємо одну з версій такого вагомого моменту, а саме: крок до подружнього життя, до обов’язків "і в горі, і в радості" підтримувати один одного. Це історія про те, як людина робить вибір, який в подальшому буде осново її життєвого шляху. Розповідь, яка викриває банальності буденного життя, показує матеріальні і душевні прагнення. Головне, що побачивши "Одруження", глядачі зможуть зняти "розфарбовану вуаль" і на прикладах, іноді дуже кумедних та веселих, розкриють перед собою сучасний світ з його стереотипами та соціальними канонами.Кожна дівчинка з раннього дитинства мріє про момент, коли вдягне білу сукню і почує жадану мелодію пана Мендельсона. У її уяві постійно вимальовується силует того лицаря, який на білому коні завезе у чарівний палац, де пара житиме "довго і щасливо". Тому, зустрівши "того самого", вона намагається здійснити своє бажання. Що робити, коли принц не один, а їх ціла зграя? Залишається обирати. І тоді дівоче серце починає капризувати, бо така вже природа: коли нікого немає, то підійшов би будь-який, а коли їх більше ніж три, то носик крутиться вліво і в право, підбираючи достойного. Саме у такий момент починається найцікавіше, адже дуже часто, через упередження, дівчата залишаються самотніми, перетворюються на старих дів.Усі героїні твору відповідають певним типажам, які ми щодня зустрічаємо на вузеньких вулицях Львова. Ми ніколи не приглядаємося до їхніх облич. Театр дає таку нагоду. Блискуча акторська майстерність зупинить нас і з-акцентує увагу на важливих, на перший погляд непомітних, деталях жіночого серця. Коли вимкнеться світло, розпочнеться мить творіння ілюзії, кожна глядачка впізнає себе у героїнях "Одруження". Можливо, вони не змусять переосмислити усе життя. Можливо, їхня поведінка здасться занадто безглуздою. Можливо і життя таке… Проте воно наше, жіноче, і цим слід пишатися.Кожний хлопчик з дитинства мріє стати героєм, його голова зайнята грою у війну та стратегії, проте не одруженням. Він росте і насолоджується життям, увагою, професійним ростом. Коли ж приходить час створювати власну сім’ю, то раптом виникають проблеми: страх опинитися у владі слабкої статі. Чоловіки вигадують безліч причин в молодості, щоб ще хоч трішки насолодитися холостяцьким життям, а в зрілому віці – сотні байок, щоб нарешті одружитися.Чоловічі персонажі "Одруження" не залишать байдужими нікого. Як кажуть у Львові: "Мужчини до кольору до вибору". Справді, яскрава та барвиста різноманітність характерів, стилів, типажів – все це розфарбовує історію, робить її неймовірно проникливою та особливою. Довкола твориться такий собі світ чоловіків, де демонструються найприхованіші бажання, страхи та прагнення. Головний акцент – це, безперечно, реакція на шлюб, справжня і не прихована, така своєрідна і чоловіча. Реакція, яку слід побачити власними очима.Вистава витримана у стилі М. Гоголя, який навіть у найбанальніших життєвих ситуаціях знаходив магію. Ця магія, що вміло передана режисером і запропонована театром ім. М. Заньковецької, змусить вас сміятися і плакати, радіти і сумувати, хвилюватися і бути впевненими, відчувати страх і сміливість разом з героями вистави "Одруження". Олеся ГалкановаКерівник бюро (прес-служба, сайт)НАУД театр ім. М. Заньковецької Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=1579&eventDate=201711211800
Вистава "Чоловік моєї дружини"
Комедія (без антракту). Постановкою цієї п’єси театр імені Марії Заньковецької звертається до сучасної хорватської драматургії що є помітним явищем його репертуарної афіші. Міро Гавран, відомий та улюблений автор, у творчості часто звертається до теми стосунків між чоловіком і жінкою, у комедії "Чоловік моєї дружини" зосереджується на відносинах сімейних, розмірковує про звикання, пристосування, страхи, які супроводжують шлюбне життя, а також відшукує пульс важливого для спільного існування почуття - любові, яке за щоденною рутиною може навіть не прощупуватися. Професія провідниці вимагає від Драгіци жити за чітким графіком руху поїздів міжміського сполучення, частих довгих відряджень, що надають її сімейному існуванню барв постійних зустрічей та прощань. Такі міграції жінки зводять в одній кімнаті двох чоловіків, схожих і не схожих одночасно, які ніби доповнюють одне одного, хоча бачаться вперше. Жаркець хороший батько, любить прибирати дім та створювати затишок, Креше – чудовий кухар й пристрасний коханець. Ідеал чоловіка, поділений на двоє. Можливо, єдиний варіант для розумної жінки аби жити у гармонії. Дуєль двох яскравих акторів-заньківчан – Олега Сікоринського (Креше) та Дмитра Каршневича (Жаркець), у якій не буде переможця й переможеного, адже важливим є інше – процес пізнання себе та людини поряд, пройшовши через який можна віднайти відповідь на питання – що для кожного є щастям. Тетяна Батицька Режисер-постановник - В'ячеслав ЖуковХудожник-постановник - Наталя ТарасенкоПомічник режисера - Михайло Рудко
Вистава "Сватання на Гончарівці"
Комедія в двох частинахТривалість 3 год. Дійові особи та виконавці:Прокіп - Степан Глова народний артист України, Віталій Гончаренко Одарка - Надія Шепетюк, Лідія Остринська заслужена артистка України Уляна - Наталія Поліщук-Московець, Галина Далявська, Наталія Боймук Олексій - Роман Гавриш, Назарій Московець заслужений артист України Кандзюба - Юрій Брилинський заслужений артист України, Борис Мірус народний артист України Стецько - Андрій Войтюк, Василь Коржук заслужений артист України Скорик Ігор Гаврилів заслужений артист України, Ярослав Мука народний артист України, Євген Федорченко народний артист України Тиміш - Роман Біль, Юрій Хвостенко заслужений артист України Дівчата - Олександра Люта заслужена артистка України, Юлія Михайлюк-Коржук, Наталія Боймук, Галина Далявська, Світлана Мелеш, Мар’яна Фехтель, Наталія Лісова, Ольга Бакус, Інна Калинюк, Анна Матійченко, Марія Шумейко, Мирослава Солук, Наталія Поліщук-Московець, Валентина Бондар-Мацялко заслужена артистка України, Христина Гузиль, Христина Гриценко Хлопці - Андрій Войтюк, Назарій Московець заслужений артист України, Роман Гавриш, Андрій Сніцарчук заслужений артист України, Богдан Ревкевич, Олесь Федорченко, Роман Мартин, Дмитро Каршневич, Олег Сікиринський, Юрій Волинський Казали люди, коли сватаєшся до дівки, то треба дивитися і на дівку, і на придане. Але ж воно по різному буває…Може бути гарна дівка, а скринь нема. А як є скрині, то дівка якась не до ладу. А ще казали, що потрібно добре дивитись, бо любов, то – любов, а гарбузи на городі ще не перевелися.Вродливі дівчата та мужні хлопці, запальні танці та співи, вир емоцій та почуттів."Сватання на Гончарівці" – це наш дух, наша традиція, наша історія!Олеся Галкановакерівник бюроНАУД театр ім. М. Заньковецької Заньківчанське “Сватання на Гончарівці” – це три години жартів, пісень і танців. З боку переповненої глядацької зали – це три години сміху та оплесків. Дійство відбувається під живий супровід оркестру. Музику для “Сватання” написав львівський композитор Сергій Рудей. Народні пісні до вистави добирав сам Стригун – це тексти, що, за словами Федора Миколайовича, “лягали на душу”. Тетяна Козирєва"Високий замок" 07.12.2009 Глядач хоче дізнаватися про проблеми сучасності, його цікавить він сам, він хоче посміятися і поплакати над собою, над власним життям. Публіці це необхідно.До прикладу, вистава “Сватання на Гончарівці” – в Україні дуже багато Стецьків, особливо у “власть імущих”. Ми можемо ставитися до мера Києва, як до Стецька, але ж у нього є своя логіка, свої поняття. Можемо погоджуватися з цим чи не погоджуватися, але така персона є. Таких людей багато в партіях, але їх теж слід збагнути та зрозуміти: чому, звідки з’являється такий продукт, такий характер, такий образ? Це ще одна проблема нашого сус­пільства – брак взаєморозуміння. Оксана Жила"Львівська газета" 10.12.2009 року, № 0 (1583) І справа аж ніяк не "у Кандзюбиній худобі" чи в інших "привабах", які за сюжетом бачить у комбінації "Стецько + Уляна (Наталя Боймук)" її мати Одарка Шкурат (Лідія Остринська), а у найбільш яскравих, як на мене, того вечора акторських роботах - народного артиста України Бориса Міруса та молодого заньківчанина Василя Коржука. Хоча глядачі тепло реагували на гру всіх задіяних у дійстві акторів ( особливо, окрім уже названих, на Степана Глову (Прокіп Шкурат), Ярослава Муку (Йосип Скорик) та Назара Московця ( Олексій)."Сватання на Гончарівці", попри класичний сюжет ("чесна дівчина Уляна кохає бідного парубка Олексія, проте на перешкоді їхньому щастю стає бажання матері видати доньку заміж за багатого Стецька") - дуже українське ментально, - розповідав журналістам Федір Стригун напередодні прем'єри. - Ми любимо свої болячки, любимо страждать, плакать, жаліться. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними й пожалітися. І виходить такий абсурд. Треба встати й зупинитися. Адже й так зрозуміло, як треба жити! Ні, ми довго поплачемо, постраждаємо, де страждати, може, й не треба. І коли Одарці світить Кандзюбина худоба, і коли їй шкода Олексія, і він їй дуже подобається, вона його любить. Але якби ще худоба! І вони плачуть. А збоку так смішно. А взяв би Олексій молота, та одігнав усіх... Мабуть, ми тому й бідні, що дурні. А дурні тому, що бідні. І нема на то ради. І в "Сватанні на Гончарівці" це дуже чітко прописано. Дуже Стецьків у нас багато з'явилося. Куди не глянеш, всюди є свій Стецько. Але переконаний - треба борсатися, працювати, боротися..."Ярина Коваль"Львівська пошта" 06.12.2009 Працівники літературної частини театру анонсували виставу як антидепресант, як таку, що підтверджує: гумору забагато не буває. Глядачі й справді часто й щиро вибухали сміхом.Наталя Дудкоsumno.com , 13.09.2009 Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=1562&eventDate=201711231800
Вистава "Труффальдіно з Бергамо"
Театр імені Марії Заньковецької звертався до твору італійського драматурга Карло Гольдоні "Слуга двох панів", написаної у 1749 році у жанрі комедії дель-арте, в період десятилітнього перебування у Запоріжжі. Тоді, у 1933-му, роль Труффальдіно виконував корифей театру, один із його засновників Борис Романицький. Цей актор протягом довгого життя зіграв біля 300 ролей у різних жанрах, але сучасники відзначають особливу органіку Романицького саме у комедійних перевтіленнях, що контрастувало з його трагедійною, героїчною зовнішністю та посадою багаторічного керманича заньківчан. Маємо щасливу можливість спостерігати фото з хитрим поглядом Труффальдіно-Романицького у грайливому позуванні. (Режисером тієї вистави були В. Харченко та М. Санников, музичне оформлення О. Радченка.) Сьогоднішнє покоління заньківчан має свіжі фарби для написання атмосфери Венеції доби Відродження з її духом масових гулянь, блиску костюмів і прикрас, посмішок вродливих жінок та сміливістю відчайдушних юнаків. Відчуття краси миті – це те, за що комедія дель арти є вічно живою, але тільки за умови, що ми пустимо її в свій світ. "Маски ролі обирають, ти можеш стати навіть королем!" Чи злидарем, жінкою або чоловіком, слугою й переможцем одночасно. Неможливо можливим, якщо любов є релігія й рушійна сила вчинків. Зняти маску та не загубити себе серед тисяч інших блазнів – непросте питання у зовні легковажній, повітрянії комедії. Труффальдіно родом із Бергамо заплутає й без того непрості життєві перипетії двох головних пар закоханих – Беатріче та Флоріндо, Кларіче та Сільвіо, прислуговуючи одразу двом панам, й, кмітливо, сміючись, вивертається з пасток у які на кожному кроці потрапляє, знайшовши чарівну дівчину й для себе, улагодивши фінансові проблеми свої та чужі. Усе з легкістю, гумором, пританцьовуючи та співаючи, змушуючи повірити що життя й справді гра, гра благородна, красива, з щасливим фіналом. Тетяна Батицька Мюзикл на дві дії.Композитор Олександр Колкер. Лібрето Володимира Воробйова, Кіма Рижова за мотивами п’єси "Слуга двом панам". Режисер-постановник - Богдан Ревкевич артистХудожник-постановник - Віолетта МакарАранжування - Богдан СегінДиригент - Богдан Мочурад заслужений артист УкраїниХореограф - Олена Балаян БалетмейстерХормейстер - Т. Когут, Оксана Явдошин ХормейстерАсистент художника-постановника - Орест ГелитовичМалювання світлом - Діана Кук, Юлія ОмеляновськаПостановка боїв - Олександр ДідикПомічники режисера - Михайло Рудко, Костянтин Шелест Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=2039&eventDate=201711041800
Вистава "Сестри Річинські"
Вистава без антракту.Сценічна версія Т. ЛитвиненкоТривалість 1 год. 15 хв. Режисер-постановник — Таїсія Литвиненко народна артистка УкраїниХудожник-постановник — Наталя ТарасенкоРежисери — Юрій Чеков заслужений діяч мистецтв України, Альбіна Сотникова заслужена артистка УкраїниПомічник режисера — Костянтин Шелест Дійові особи та виконавці:Олена Річинська - Анна Матійченко, Альбіна Сотникова заслужена артистка України, Анастасія Картава (студентка) Їі доньки: Катерина - Юлія Михайлюк-Коржук, Юлія Оліяр (студентка) Ольга - Інна Калинюк, Андріяна Ядзвінська (студентка) Неля - Наталія Поліщук-Московець, Надія Лисак (студентка) Слава - Андріана Курилець (студентка), Марина Мазур (студентка) Клавдія Річинська - Анна Матійченко, Альбіна Сотникова заслужена артистка України Орест Білинський - Юрій Чеков заслужений діяч мистецтв України, Максим Правець (студент) Рафаїл Суліман - Орест Ягиш, Андрій Синишин (студент) Север Мажарин - Юрій Волинський, Владислав Партика (студент), Максим Сентіщев (студент) Бронко Завадка - Андрій Войтюк, Остап Слобода (студент) Теофіл Безбородько - Сергій Гоменюк (студент), Юрій Новосад (студент) Євдокія Курочка - Христина Гриценко, Соломія Кузбит (студентка) У творчості Олексія Ріпка, заслуженого діяча мистецтв України, багаторічного режисера театру, були дві вистави надзвичайно знакові для театру імені М. Заньковецької. Це "Марія Заньковецька" Івана Рябокляча і "Сестри Річинські" Ірини Вільде… 28 червня 1968 року відбулася прем’єра вистави "Сестри Річинські" Ірини Вільде. Цей роман був улюбленим твором багатьох поколінь галичан, у 1965 році за цей твір письменницю було нагороджено Державною премією імені Тараса Шевченка.Інсценізацію твору здійснив актор театру, заслужений артист України, світлої пам’яті Богдан Антків у тісній співпраці з Іриною Вільде. Сценографом цієї вистави став В. Борисовець. Історія п’ятьох сестер, відтворювала історію Галичини на переломі. Олексію Ріпку вдалося при усьому реалістичному сприйнятті подій, надати цій історії теплоти і трепоту романтичності, в якій кожна доля прочитувалася, як неповторність.…Було щось в цій виставі приворожуюче, бо наповнена вона була справжніми людськими почуттями, які тривожили і не залишали байдужими нікого у глядацькому залі.(за матеріалами книги Г. Канарської "Заньківчанам 90 років") "…Чи доводилося вам зустрічати таких театралів, які на одну виставу ходили двічі чи тричі, або навіть сім-вісім разів? Старші заньківчани стверджують, що знали людину, яка на одну з їхніх вистав приходили не сто і не двісті, а майже триста разів! Бо то була вистава за романом "Сестри Річинські", який письменниця Ірина Вільде виношувала і виболювала протягом усього довгого творчого життя…"Микола Петренко. Салон Ірини Вільде.­ – 3 травня 2012. –ZaxidNet Опісля постановки О. Ріпка до цієї вистави Заньківчани поверталися ще двічі.У 2007 році з нагоди 100-річчя від дня народження Ірини Вільде (Дарини Дмитрівни Полотнюк) до постановки взялася режисер та актриса, н. а. України Таїсія Литвиненко.Минуло ще 10 років і ось, 2017 року, в рік 110-ї річниці від дня народження письменниці, Таїсія Литвиненко вирішила вкотре звернутися до твору Ірини Вільде адже ім'я письменниці в Україні незаслужено забуте.Тож кожне нове прочитання її твору на сцені це спроба повернути із забуття згадку про життя та творчість Дарини Полотнюк.- У цьогорічній прем’єрі зайнято дуже багато молоді (студентів акторського відділення ЛНУ ім. І. Франка), яка має змогу навчитися багато від старшого покоління Заньківчан та показати свій талант, - зауважила Таїсія Литвиненко.Репетиційний період вистави тривав майже 6 місяців, тож врешті режисер рада представити львівському глядачеві свою нову сценічну роботу. За словами Юрія Чекова (режисера й педагога) це був період дуже легкої та приємної співпраці з молоддю. Адже молоді люди мали змогу попрацювати з дуже добрим сценічним матеріалом.До речі, вистава про людські долі та кохання мала б сподобатися театралам різноговіку!провідний редактор літературної частини Леся Кічура  
НАШ ШЕВЧЕНКО - шлях до свободи
Прем'єра.Тривалість 2 год. Проект "Шлях до Свободи" - це сценічне дійство, створене на основі музики "Сестер Тельнюк" та текстів з книжки "Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву"."Ви розгорнете цю книжку і не зможете закрити… Це писалося для друзів, це писалося для себе і не збиралося стати історією, але стало. Те, що ви прочитаєте у цій книжці потім не знайдете у жодному підручнику з історії, зазвичай це прогавлена історія, вона зникає безслідно - історія людських почуттів." - написала у передмові до книжки "Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву" Нобелівський лауреат з літератури Світлана Олексієвич.Первинність текстів: "Я там був", "Я бачив убитого…", - написані такою ж людиною, як ти сам, людиною, якій віриш останньою вірою, людиною, що була Свідком історії."Від Євромайдану до АТО, від листопада 2013-го по літо 2014-го - ця книжка простежує, в хронологічній послідовності, зміну настроїв і глибинні психологічні трансформації в українському суспільстві. Колективний портрет "народження нації", що за дев'ять місяців пройшла шлях від мирного протесту до визвольної війни, складено з найпопулярніших за цей час дописів у соцмережах, інтернет-публікацій та фраґментів новинної стрічки." - пише про книжку "Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву" Оксана Забужко. Найяскравіші з цих дописів звучать зі сцени у політично-культурному проекті "Шлях до Свободи".Цикл пісень "ТЕЛЬНЮК: #нашшевченко" був створений сестрами Тельнюк у цей самий період. Вірші Шевченка, що тримають над нами небеса в усі часи лихолить, війн, пожарів, - є правдивим посланням до "мертвих, живих та ненароджених". У супроводі симфонічного оркестру ці пісні - є потужною мистецькою складовою проекту.За допомогою документальних свідчень та мистецького втілення проект дає можливість зрозуміти на чуттєвому рівні події, що відбувалися в Україні, почути "живий голос" народу, що відстоює свою Гідність, бореться за свою Свободу. учасники проекту: ТЕЛЬНЮК: Сестри Gregory Hlady Назар Стригуноркестр Національного театру ім. Марії Заньковецької під керівництвом заслуженого артиста України Богдана Мочурада Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=2535&eventDate=201711251800
Вистава "Марія Заньковецька"
Прем'єра. Вистава Марія Заньковецька була презентована 1972 року і не зникала з репертуару театру майже 20 років.Незмінним залишався прекрасний акторський квартет:М. Садовський – Ф. Стригун, С. Хлистов – Б. Козак, М. Заньковецька – Л. Кадирова,М. Кропивницький – В. Максименко.Режисер О. Ріпко потрактував виставу як документальну повість. І тому складалася вона із найважливіших подій життя.(Б. Присяжна. Нескорена серцем // За вільну Україну. – 4 серпня 1996. – Ч. 62-63 (1536-1537). – С. 7.) У творчості Олексія Ріпка, заслуженого діяча мистецтв України, багаторічного режисера театру, був ряд знакових вистав для театру ім. Марії Заньковецької.Це «Марія Заньковецька» Івана Рябокляча, «Сестри Річинські» Ірини Вільде, «Суєта» І. Карпенка-Карого.Вистава «Марія Заньковецька» стала своєрідною творчою візитівкою заньківчан на багато років. Здавалося з примітивно біографічної п’єси неможливо зробити цікаву виставу. Виявилось можна! У сценографії Мирона Кипріяна оживала атмосфера тих часів… Здається, що й досі звучить голос Марії – Лариси Кадирової.Вистава стала справді доленосною і для театру, і для виконавиців головних ролей, і для глядачів, які з цією виставою ще більше полюбили свій театр. Цю виставу можна було дивитись безліч разів…(за матеріалами книги Г. Канарської «Заньківчанам 90 років») «Если бы мы, в свое время, повесили Кропивницкого, Заньковецкую, Садовского, Саксаганского, ни о каком национализме не было бы и речи…»(за словами свідка Василя Яременка, народного артиста СРСР, Заньківчанина). Тривалість 3 год.Режисер-постановник — Федір Стригун народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса ШевченкаХудожник-постановник — Олександр Оверчук заслужений діяч мистецтв ПольщіРежисер — Таїсія Литвиненко народна артистка УкраїниАсистент режисера — Юрій Чеков заслужений діяч мистецтв УкраїниМузичне оформлення — Сестри ТельнюкПластика — Олена Балаян БалетмейстерХормейстер — Тетяна КогутПомічники режисера — Михайло Рудко, В'ячеслав Жуков, Костянтин Шелест Дійові особи та виконавці:Марія Заньковецька - Альбіна Сотникова заслужена артистка України, Анастасія Дєлайчук, Анастасія Картава (студентка) Марко Кропивницький - Орест Гарда народний артист України, Олександр Норчук заслужений артист України Микола Садовський - Юрій Волинський, Олесь Федорченко Панас Саксаганський - Василь Коржук заслужений артист України, Богдан Ревкевич Михайло Старицький - Степан Глова народний артист України, Орест Огородник заслужений діяч мистецтв України Агата Боярська - Валентина Бондар-Мацялко заслужена артистка України, Наталія Поліщук-Московець, Андріана Курилець Олексій Троян - Назарій Московець заслужений артист України, Роман Гавриш, Сергій Гоменюк Костянтин Адасовський - Федір Стригун народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Януш Юхницький народний артист України Марія Василівна Дарія Зелізна народна артистка України, Лідія Остринська заслужена артистка України Сергій Хлистов - Андрій Сніцарчук заслужений артист України, Андрій Войтюк Горпина Захарівна - Валентина Щербань заслужена артистка України, Надія Шепетюк Іван Єсипов - Євген Федорченко народний артист України, Віталій Гончаренко Віра Гаврилівна - Таїсія Литвиненко народна артистка України, Анна Матійченко Дрентельн - Богдан Козак народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Григорій Шумейко народний артист України Стасов - Ярослав Мука народний артист України, Юрій Хвостенко заслужений артист України Суворін - Ігор Гаврилів заслужений артист України, Борис Мірус народний артист України, Олег Сікиринський Погожев - Петро Бенюк народний артист України, Юрій Чеков заслужений діяч мистецтв України Поліцмейстер Києва Роман Біль, Олександр Кузьменко народний артист України Поліцмейстер Житомира - Ярослав Кіргач заслужений артист України, Максим Максименко Лірник - Юрій Брилинський заслужений артист України, Ярослав Мука народний артист України Поводир - Роман Гавриш, Назарій Московець заслужений артист України Вася помреж - Дмитро Каршневич, Орест Ягиш Денщик - Сергій Гоменюк, Роман Мартин Студенти, актори, селяни, музики - Наталія Боймук, Христина Гузиль, Христина Гриценко, Анастасія Дєлайчук, Андріана Курилець, Мар’яна Фехтель, Григорій Шумейко народний артист України, Мирослава Солук, Роман Гавриш, Назарій Московець заслужений артист України, Юрій Волинський, Дмитро Каршневич, Сергій Гоменюк, Роман Мартин, студенти театрального факультету Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=2510&eventDate=201711111800
Вистава "Катерина"
Композиція за поемою Тараса ШевченкаТривалість 1 год. 40 хв. Режисер-постановник — Богдан Ревкевич артистХудожник-постановник — Наталя ТарасенкоМузичне оформлення — Богдан Ревкевич артист, Мирослава Солук артисткаХудожник по світлу — Ганна ТкачПластика — Ігор НаконечнийПомічник режисера — Костянтин Шелест Дійові особи та виконавціКатерина - Наталія Боймук, Галина Далявська, Олександра Люта заслужена артистка України, Світлана Мелеш, Юлія Михайлюк-Коржук, Мирослава Солук, Альбіна Сотникова заслужена артистка України, Марія Шумейко, Інна Калинюк Єсть на світі доля,А хто її знає?Єсть на світі воля,А хто її має?Єсть люде на світі —Сріблом-злотом сяють,Здається, панують,А долі не знають —Ні долі, ні волі!З нудьгою та з горемЖупан надівають,А плакати — сором.Возьміть срібло-злотоТа будьте багаті,А я візьму сльози —Лихо виливати;Затоплю недолюДрібними сльозами,Затопчу неволюБосими ногами!Тоді я веселий,Тоді я багатий,Як буде серденькоПо волі гуляти!Тарас Григорович Шевченко... Скільки не читаєш творів цього неперевершеного митця завжди знаходиш щось нове, таємниче, що приховано за словами. Шевченко писав душею, а його душа - прекрасна. Він відчував внутрішній світ, людську природу та психологію українця, його натуру та народність. Дивуватися можна, адже кожне слово цієї людини пронизане історією не тільки України, а чимось іншим, глибшим. Тарас Шевченко різнобічний: для когось він - романтик, для інших він – націоналіст та вільний раб. Феномен Тараса Шевченка в тому, що він - той, ким ми самі його хочемо бачити, бо дозволяє нам творити з його історій свої власні. "Шевченко – містик, який існує на ментальному рівні. Коли я працював над постановкою, вразило, що він спілкується наодинці і безпосередньо через Бога. Тарас Григорович пронизаний самотністю, тому всю свою сповідь виливав на папір. Мене у ньому цікавить перед усім його актуальність сьогодні. Шевченко працював з душею, промовляв через душу. Душа – це сутність, вона не змінюється. Ще мене вражає тонке відчуття жінки, її внутрішній світ, пориви, переживання. "Катерина" - це узагальнення того, що доля жінки – це віддзеркалення долі нашої держави, така собі сумна паралель. Якщо уважно простежити за його твором все пронизане словами: "люди серця не побачать, скажуть ледащо", "люди не простять", "свої люди, як чужії" тощо – все це слова, які вказують про нашу ментальність. Біда у нас самих, адже лише ми господарі свого дому, і доки ми в ньому не наведемо ладу, доти не будемо мати спокою", - каже про свою постановку Богдан Ревкевич.До уваги глядачів особлива історія, особливої жінки, яка шукала дивних скарбів, а знайшла тяжку ношу. Доля - це шлях і чи готові ми прийняти усі покарання за наші вчинки і пройти всі випробування, щоб досягти раю? Чи відповідаємо ми за свої дії не перед людьми, а перш за все перед собою? Олеся Галкановафахівець із зв'язків з громадськістюта роботи з пресою Нагороди:2013, Тернопіль (Україна), фестиваль ХІ "Тернопільські театральні вечори. Дебют – 2013": "За режисуру 1-го ступеня" - Богдан Ревкевич "За акторський ансамбль" - вистава "Катерина" "За сценографію" - Наталія Тарасенко - у виставі "Катерина" "За музичне вирішення" - Мирослава Солук у виставі "Катерина" за Т. Шевченком
Вистава "Завчасна паморозь"
Символічна драма на одну дію. "Зраджувати кохання не можна!"Таїсія Литвиненко Режисер постановник вистави народна артистка України Таїсія Литвиненко розкриває нові грані кохання та його розуміння людьми, проводить тонкі паралелі між зрадою і вірністю, між часом і простором. "Це – тема вічна, тема класична,- зазначає Таїсія Йосипівна,- вона мені близька, хоча в житті я щаслива, бо кохання не зрадила, а навпаки – знайшла". Головною у творі є символ жінки, а саме: жінки-матері, жінки-коханки, жінки первозданної і сміливої за своєю природою, жінки, що виросла з туману сутінок. Художній керівник постановки - Федір Стригун народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса ШевченкаРежисер-постановник - Таїсія Литвиненко народна артистка УкраїниХудожник-постановник - Людмила Боярська заслужений діяч мистецтв УкраїниТанці - Олена Балаян БалетмейстерПомічник режисера - Костянтин Шелест
Комедія "Ревізор"
За 180 років сценічного життя класичний твір Миколи Гоголя "Ревізор" пережив величезну кількість прочитань та інтерпретацій у різних куточках світу. В театрі імені Марії Заньковецької до п’єси звертались лише раз – у 1922 році, коли театр перебував ще у місті свого заснування Києві, поставив виставу один з корифеїв заньківчан Олександр Корольчук. Який він – Хлестаков нашого часу, що своєю появою розбурхує вади сонного містечка та демонструє різні прояви слабкості людської істоти? Діапазон можливої його яви величезний – шахрай, дурник, мудрець, мисливець, здобич, пророк і, навіть, месія… Режисер вистави Вадим Сікорський обранням на роль Хлестакова Юрія Хвостенка, актора експресивного та, одночасно, ліричного темпераменту, задає певний тон постановці. Адже Хлестаков може бути і персонажем стихійної природи, який пристрасно вживається у кожного разу нову, щойно придуману ним небилицю, заманюючи у вир гри глядача. Фантасмагорійності та гротеску виставі додасть сценічне рішення Наталії Тарасенко – персонажі постануть у "шкірі" різноманітних звірів та птахів у барвисто-розписній декорації. Отож, роздуми постановників над похмурим гоголівським "Ревізором" очікуються з елементами казковості, але, як і передбачає таке забарвлення – за видимою легкістю виблискуватиме алегорія тваринної природи людини у яскравому привабливому вбранні. Придивімося до героїв відомої історії ще раз.Тетяна Батицька Режисер-постановник - Вадим Сікорський заслужений діяч мистецтв УкраїниХудожник-постановник - Наталя ТарасенкоМузичне оформлення - Юрій Саєнко Художник по світлу - Микола НовосадПомічники режисера - В'ячеслав Жуков, Костянтин Шелест Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=2315&eventDate=201711051800
Вистава "Три товариші"
За мотивами однойменного роману Е.-М. РемаркаВистава на 2 діїІнсценізація Юрія Одинокого. Переклад з німецької Дарії Радієнко. ВИСТАВА НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ ім. ІВАНА ФРАНКА (м. Київ)До 100-річчя Національного театру ім. Марії ЗаньковецькоїТривалість 3 год. 30 хв. Режисер-постановник - нар. артист України Юрій ОдинокийХудожник-сценограф - засл. діяч мистецтв України Андрій Александрович-ДочевськийХудожник по костюмах - засл. діяч мистецтв України Наталія РудюкБалетмейстер - Павло ІвлюшкінПластичне вирішення - Дмитро Лук`яненкоМузичне оформлення - Олексій СікорськийЗвукорежисер - Олексій Сікорський, Олександр КриштальХудожник по світлу - Ярослав Марчук ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:Отто Кестер-Народний артист України Богданович Олексій;Заслужений артист України Романій Андрій;Готфрід Ленц - Заслужений артист України Печериця Олександр; Сєттаров Ренат;Патріція Хольман -Заслужена артистка України Савченко Анжеліка;Фрау Залевськи -Народна артистка України Смородіна Людмила; Заслужена артистка України Олексенко-Жирко Тетяна;Фріда, служниця пансіону - Вертинська Ксенія; Заслужена артистка України Баша-Довженко Ксенія;Біндінг - Зубков Олексій; Заслужений артист України Тимошенко Арсеній;Фердінанд Грау -Народний артист України Ступка Остап; Народний артист України Стальчук Олег;Матільда Штосс - Народна артистка України Хохлаткіна Олена; Заслужена артистка України Омельчук Наталія;Юпп - Залуський Іван; Терновий Олег;Валентин Гаузер -Завадський Дмитро; Абазопуло Володимир (молодший);Хассе -Народний артист України Баша Василь; Логінов Олександр;Ерна Беніг - Заслужена артистка України Міхіна Тетяна; Заслужена артистка України Ярошенко Наталія;Булочник - Народний артист України Петухов Олексій; Заслужений артист України Жирко Тарас;Подружка булочника - Чумаченко Анастасія; Мельник Ірина;Бармен Алоіс - Заслужений артист України Нiколаєнко Володимир; Заслужений артист України Паламаренко Олексій;Блюменталь -Народний артист України Мазур Василь; Народний артист України Шах Євген;Фрау Блюменталь - Кондратюк Ольга; Перчевська Наталiя;Бармен Альфонс -Ребрик Юрій; Заслужений артист України Рибалевський Дмитро;Кельнер в барі Альфонса -Судейкін Олександр;Збаразський Володимир; Лікар-Народний артист України Задніпровський Олександр;Народний артист України Нечепоренко Володимир;Фройляйн Мюллер- Народна артистка України Дорошенко Ірина; Заслужена артистка України Кубюк Любов;Роза -Осадча Ганна; Заслужена артистка України Прус Свiтлана; Абазопуло Ярослава;Ліна - Красовська Лариса; Олексенко Олександра; Липчук Леся;Ліллі -Калантай Наталія; Мамчур Олена;Бройер, архітектор -Санжак Олексій; Москаль Павло;Артур -Лук'яненко Дмитро ; Піскун Павло;Сержант -Заслужений артист України Зозуля Володимир; Заслужений артист України Чумаченко Анатолiй;Театрал -Народний артист України Абазопуло Володимир;Театралка -Народна артистка України Гіляровська Ніна;1-й поліцейський -Ковтун Віталій; Полiкарпов Вадим;2-й поліцейський -Бондаренко Ярослав; Махов Віталій;Перехожі, глядачі в театрі, танцюристи в "Каскаді" - артисти хору та балету. Вистава "Три товариші" - це перше звернення театру до творчості Еріха Марія Ремарка (1898-1970).Основною темою його романів є історія "втраченого покоління", соціально-політичні проблеми, якими жила Європа між двома Світовими війнами, а прообразами героїв ставали друзі та рідні з близького оточення. Так, перша дружина письменника Юта, здоров’ям якої Ремарк опікувався ціле життя, стала прообразом героїні роману "Три товариші" - Пат.Актуальність та гострота проблем, безкомпромісність у виборі тем та сила художнього слова письменника прирекли його на еміграцію. У 1932 році Ремарк покинув Німеччину та оселився у Швейцарії. У 1939 році переїхав до США, де у 1947 році отримав американське громадянство. Але найболючішим фактом його біографії і, в той же час, жорстким доказом глибини осягнення та передчуття катаклізмів політичного життя Європи ХХ століття стало спалення його творів на вогнищі нацистської "інквізиції".Сюжет роману "Три товариші" (1936), який продовжує тему"втраченого покоління", розгортається в Німеччині у 1928 році. Троє друзів, які пройшли Першу світову війну - Роберт Локамп, Отто Кестер і Ґотфрід Ленц - тримають невеличку, малоприбуткову автомайстерню. Перипетії їхнього життя, кохання Роберта до молодої Патриції Хольман, спогади, від яких не можуть отямитися головні герої, власне, всі події роману пов’язані та розгортаються на фоні економічної, політичної кризи в міжвоєнній Німеччині.Болем за покоління, яке, пройшовши жахи Першої Світової війни, переживши світову кризу, моральне зубожіння і політичний апокаліпсис, просякнуті всі романи Ремарка. На його творах виховувалися і наші шістдесятники. Він перетворився на володаря думок цілого покоління. Саме в період "відлиги" з’явилися перші переклади Ремарка в Радянському Союзі. Ним зачитувалися, його герої спонукали до дії, виховували внутрішню свободу і вселяли віру…Тоді ніхто навіть уявити не міг, що пройде час і ми знову віч-на-віч зустрінемося із ворогом – жорстким, нахабним й безпринципним. І знову будуть гинути кращі з кращих і постане проблема соціальної адаптації хлопців, що бачили смерть. Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=2517&eventDate=201711301800
Вистава "Річард III"
Трагедія на 2 діїПереклад Бориса Тена. ВИСТАВА НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ ім. ІВАНА ФРАНКА (м. Київ). До 100-річчя Національного театру ім. Марії ЗаньковецькоїТривалість 2 год. Режисер-постановник, музичне оформлення — лауреат Державної премії Грузії та Премії імені Коте Марджанішвілі Автанділ Варсімашвілі (Грузія)Довідка. Автанділ Варсімашвілі грузинський режисер театру і кіно. Художній керівник Тбіліського державного академічного російського драматичного театру ім. А. С. Грибоєдова. Власник і художній керівник тбіліського Вільного театру. Керівник грузинського бюро Міжнародного інституту театру (ITI, Париж). Професор Грузинського державного університету театру і кіно ім. Ш. Руставелі, керівник напрямку режисури. Художник-сценограф та художник по костюмах – Міроні Швелідзе (Грузія)Звукорежисер - Олександр Пліса, Ганна Макарська Художник по світлу – Ярослав Марчук, Андрій КононенкоВиставу веде Ольга Василенко ДІЙОВІ ОСОБИ ТА ВИКОНАВЦІ:Король Едвард-Народний артист України Мазур Василь;Георг, герцог Кларенс-Народний артист України Ступка Остап;Річард ІІІ-Народний артист України Бенюк Богдан;Кардинал Борчер, Архієпископ Кентерберійський-Народний артист України Шаварський Олег;Герцог Бекінгем-Народний артист України Богданович Олексій;Граф Ріверс-Заслужений артист України Печериця Олександр;Лорд Гастінгс-Народний артист України Стальчук Олег;Лорд Стенлі-Заслужений артист України Рибалевський Дмитро;Сер Джемс Тіррел, вбивця-Зубков Олексій;Заслужений артист України Форманчук Олександр;Сер Роберт Брекенбері, комендант Тауера-Народний артист України Баша Василь;Королева Єлизавета-Заслужена артистка України Савченко Анжеліка;Калантай Наталія;Королева Маргарита-Заслужена артистка України Корпан Наталiя;Заслужена артистка України Міхіна Тетяна;Герцогиня Йоркська-Народна артистка України Дорошенко Ірина;Народна артистка України Смородіна Людмила;Леді Анна-Заслужена артистка України Шляхова Тетяна;Заслужена артистка України Баша-Довженко Ксенія;Другий вбивця-Москаль Павло;Єлизавета, дочка Едварда-Абазопуло Ярослава;Олена Івасіва-Фесуненко "Річард ІІІ" У. Шекспіра — одна із тих п’єс, яка протягом багатьох століть не перестає захоплювати глядачів, режисерів, акторів цілого світу. Сценічну версію, що її представляє сьогодні театр, здійснив режисер-постановник Автанділ Варсімашвілі, знаний грузинський режисер театру та кіно, художній керівник Тбіліського державного академічного російського драматичного театру імені О. Грибоєдова. Він же є автором музичного оформлення. Художник-сценограф та художник по костюмах Міроні Швелідзе. Для прихильників театру нагадаємо, що у 2003 році митець разом із Робертом Стуруа здійснив на сцені театру постановку "Цар Едіп" Софокла. Для авторів вистави однією із головних тем стало прискіпливе дослідження сутності небезпечних і незбагненних лабіринтів психології самотньої, приниженої як природою, так і оточуючими, людини. Діалектика перетворення страждання на злочинства й тиранію. Каліцтво Річарда, як це не парадоксально, в інтерпретації режисера дарує йому внутрішню свободу та химерне відчуття влади над людьми. Річард-самітник, позбавлений реальних почуттів, як вправний режисер-лялькар та віртуоз-актор, починає "забавки", які породжує його хворий мозок. Азарт гри призводить до шаленства, "Річард любить Річарда…", за яким безодня. У виставі задіяний зірковий склад акторів. РІЧАРД ІІІ — Богдан Бенюк. Квитки у касі театру, або: http://www.zankovetska.com.ua/order/?showId=2533&eventDate=201712011800

Відгуки

Додати відгук
Для того, щоб залишити відгук, будь ласка, авторизуйтесь через соціальні мережі
Natali Kushniruk: (Друг довідника)
Сподобалось
Завжди неймовірні вистави. Сучасні, динамічні і такі, які залишають приємні спогади.

Відповісти:

Natali Kushniruk,
Natali Kushniruk,