Ґданське мистецтво У Львові - Єдність у різноманітності у місті Львів

29 липня, п'ятниця, о 17:00 – Ґданське мистецтво У Львові - Єдність у різноманітності.
Львівський палац мистецтв, вул. Коперника 17
Живопис, скульптура, графіка, малюнок, інсталяція... Дванадцять художників, пов'язаних з Ґданськом, майже всі з них - випускники місцевої Академії образотворчих мистецтв, і сьогодні більшість там викладає. На розмаїття їх творчості нашаровується ще й різниця поколінь: інша пам'ять, інший досвід і погляди, інші мотиви. В естафеті поколінь молодь зайнята «дозріванням», а старшим все ще потрібно встигати за молоддю.
Барвисті птахи, метафізичне, меланхолічне й утопічне занурення в реальність, часто критичне – це ми. Ми працюємо весь час на себе, а це дуже делікатне питання. Світ пізнається у творчості настільки, наскільки нам здається цікавим. Ми створюємо щілинки, маленькі або великі, як небо, в залежності від таланту, щілинки, через які ми дивимося на реальність. Примножуємо різними уявленнями, дестабілізованою бунтівною уявою.
Ми, художники... Кожна людина має певний горизонт, щоби перетнути його, і простір, в якому зростати. Кожен чіпляється до реальності чи нереальності у власний спосіб. Кожна особистість і кожна справа відрізняються і діють відповідно до своєї власної логіки, створюючи власний всесвіт відношень і контекстів, кожен з них як якір, кинутий у плинну реальність.
Ми, художники... Скільки охоплюємо? Ми згущуємо життя і надаємо йому смаку? Чи естетичне задоволення мутніє від рефлексії? Чи вдається нам вловити дух часу? Чи відчуваємо ми пульсування світу, чи намагаємось щось побачити через нього? Що вкладаємо в нього? А, може, ми запізнюємося у відповідях і банальні в своїй освіті? Цікаво, що чим глибше вивчаємо власну особистість, тим більше ми відкриваємо себе іншим.
Можна бути впевненим: художники, зазвичай, направляють свої очікування до кращої сторони людської природи і завжди орієнтовані на діалог.
Виставка є місцем, де особисте поєднується з публічним. Ми організовуємо це з усвідомленням того, що мистецтво використовує специфічну метамову і є площею осмотичного проникнення. Це може вплинути на емоції та чутливість глядачів, видозмінюючи культурну напруженість і звички.